Ашкеназі – назва одного з двох найчисленніших субетносів євреїв, нащадки вихідців із середньовічної Німеччини та східноєвропейських країн (на відміну від сефардів – вихідців із Іспанії, Португалії та Північної Африки). Користувались переважно мовою ідиш. Переважна більшість євреїв України є ашкеназі.
Галаха – збірна назва нормативної частини юдаїзму, що регламентує практичні дії єврея. Вона регулює релігійне життя, поведінку людини, визначає етичні обов’язки і релігійні дії. Охоплює також сферу цивільного і карного права.
Галут (вигнання) – вимушене перебування єврейського народу за межами його рідної землі Ерец-Ісраель. Цим терміном позначається період з часу руйнування Другого Храму до створення держави Ізраїль, який сприймається історичною свідомістю єврейського народу як стан гнаної і беззахисної нації.
Гаскала – єврейське просвітництво – рух, який виник у середовищі євреїв Європи в другій половині XVIII ст., що виступав за прийняття цінностей Просвітництва, більшу інтеграцію в європейське суспільство і зростання освіти в галузі світських наук, івриту та історії єврейського народу.
Джойнт («Американський єврейський об’єднаний розподільчий комітет»; до 1931 р. – «Об’єднаний розподільчий комітет американських фондів допомоги євреям, що постраждали від війни») – найбільша єврейська благодійна організація, створена у 1914 р. Штаб-квартира розташована у Нью-Йорку.
Ерец-Ісраель (Земля Ізраїлю, Свята Земля) – історичний термін і поняття в юдаїзмі й християнстві, що стосується регіону, тісно пов’язаного з Державою Ізраїль протягом всієї історії, починаючи від біблійних часів до наших днів. В наш час на теренах історичної Землі Ізраїлю знаходяться власне Ізраїль, частина південного Лівану, західна частина Йорданії, частина Сирії, Західний берег річки Йордан і Сектор Гази.
Єшива – єврейський вищий релігійний навчальний заклад, де вивчається Талмуд. Головною діяльністю єшив є підготовка до звання рабина. Термін навчання не обмежений.
Ішув – збірна назва єврейського населення Ерец-Ісраель.
Кабала – духовне містично-філософське вчення юдаїзму з вираженими елементами магії. Витоки вчення сягають стародавніх часів, хоча сама назва «Кабала» виникла у XII ст. До кінця ХVI ст. вчення завоювало практично всі центри юдаїзму. На Кабалі базуються єврейські громадсько-політичні й релігійні рухи останніх сторіч – зокрема релігійній сіонізм і хасидизм.
Кантоністи – у Російській імперії (1805–1856) малолітні і неповнолітні сини нижніх військових чинів, які утворили особливий стан осіб, що належать з дня народження до військового відомства і в силу свого походження зобов’язані служити у війську. Назва кантоністи стосувалася і єврейських дітей-рекрутів з 1827 р.
Маггід – проповідник.
Маца – прісний хліб (опріснок) із пшеничного борошна, який вживають насамперед під час Песаха. Єдиними інгредієнтами маци є борошно і вода.
Мітнагдім – назва ідейних супротивників хасидизму, т. зв. «литваків», під час релігійної боротьби в юдаїзмі у ХVIII ст. Вплив глав хасидизму ґрунтувався на беззаперечному авторитеті їх особистості та діяльності як лідерів громад, а для Еліяху бен Шломо Залмана (Віленського Гаона) – глави литваків і його послідовників – основним критерієм, що визначав становище людини в суспільстві, як і раніше, була рабиністична вченість.
«Письмова Тора» або «Танах» (єврейська Біблія) – загальноприйнятий набір святих книг, тобто Святе Письмо юдаїзму. «Танах» – це абревіатура, що вказує на книги, які входять до складу Святого Письма. Це Тора («Закон» або «П’ятикнижжя Мойсеєве» у слов’янському перекладі), Невіїм («Пророки» або «Книги Пророцькі» у слов’янському перекладі) та Ктувім («Писання» або «Книги Історичні» у слов’янському перекладі). За змістом із Танахом збігається Старий Завіт християнської Біблії за винятком неканонічних книг і доповнень.
Рабин – духовний лідер і наставник єврейської громади, керівник юдейської общини. Титул «рабі» кандидати отримують через рукопокладання свого вчителя – обряд «сміхи». Надається після отримання відповідної релігійної освіти, дає право очолювати конгрегацію або общину, викладати в єшиві й бути членом релігійного суду.
Респонси – письмові роз’яснення і рішення щодо галахічних і судових питань, які дають видатні вчені у відповідь на запити громад і окремих осіб.
Сіонізм – єврейський політичний рух в Європі кінця XIX ст., який виступав за створення єврейської держави. Мета була досягнута в 1948 р. зі створенням Держави Ізраїль, що визнала за всіма євреями право жити в межах її кордонів.
Талмуд – великий кодекс релігійно-юридичних правил життя євреїв. Століттями первинний зміст Талмуду передавався усно із покоління в покоління. Тому його називають «Усним Законом» на відміну від Танаха («єврейської Біблії»), яку називають «Писаним Законом». Письмове оформлення накопиченого матеріалу почалося у ІІІ ст. н.е., а закінчилося у V ст., коли постав «Єрусалимський Талмуд». «Вавилонський Талмуд» було закінчено у VII ст. н.е.
Талмуд-тора – єврейські релігійні навчальні заклади для хлопчиків із малозабезпечених сімей, які виникли наприкінці Середньовіччя в Європі, для підготовки до вступу в єшиву. Назва цих шкіл відповідає одній з основних заповідей єврея – вивчати Тору.
Хабад – філософський і релігійний рух в хасидизмі, течії ортодоксального юдаїзму. На сьогоднішній день Хабад є одним із найбільш відомих хасидських рухів і єврейських релігійних організацій у світі. Послідовників руху також називають «хабадниками».
Хасидизм (вчення благочестя) – містична течія юдаїзму, що виникла на теренах Речі Посполитої у середині XVIII ст., як опозиція до догматично-обрядового формалізму ортодоксального юдаїзму та швидко поширилася Східною Європою. Особливе значення хасидизм надає емоційному осягненню Бога.
Цадик – духовний провідник групи релігійних євреїв – прибічників хасидського напряму юдаїзму, який є для своєї громади взірцем побожності та праведної поведінки, джерелом порад та етично-релігійних настанов у повсякденному житті. Термін також використовується стосовно праведних людей взагалі.
Шохет – спеціально навчена людина, яка здійснює ритуальний забій дозволених в їжу худоби та птиці згідно галахічних правил.
«Шулхан арух» – зведення практичних положень Усного Закону (Талмуду), складене у XVI ст. рабином Йосефом бен Ефраїмом Каро. Визнане всіма без винятку напрямками юдаїзму, які дотримуються Усного Закону.