ХаБаД (скорочення івритських слів хохмá, бінá, даат – «мудрість», «розуміння», «знання») є однією з центральних течій в хасидизмі.
Засновником цього руху став рабі Шнеур Залман із Лядів (Алтер ребе – Старий ребе; 1745–1812/1813), учень Магіда Дов Бера з Межиричів. Шнеур Залман в дуже ранньому віці виявив видатні здібності та знання. В 1782 р. він оселився у невеликому містечку в Могильовській губернії, де став магідом (проповідником). Навколо нього збирались молоді чоловіки, яких він навчав, поділивши на різні групи, в залежності від рівня підготовки. Невдовзі Шнеура Залмана було визнано головою хасидів Білорусі, а кількість його послідовників досягла кількох тисяч осіб. Вчення Алтер ребе поєднувало Луріанську Кабалу з ідеями БеШТа та Дов Бера і призвело до інтелектуалізації хасидизму, коли джерелом віри проголошувався розум, споглядальне мислення, а не лише почуття. Опублікована в 1797 р. праця Алтер ребе Лікутей амарім («Збірка висловів», або Танія – «Вчення») стала ідеологічним маніфестом нового руху.
Шнеур Залман заснував хасидську династію цадиків з родини Шнеєрсон:
Дов Бер із Любавичів (Мітелер ребе – Середній ребе; роки життя 1773–1827);
Менахем Мендл Шнеєрсон (Цемах цедек – «праведний паросток»; роки життя 1789–1866);
Шмуель Шнеєрсон ; роки життя(1834–1882);
Шолом Дов Бер Шнеєрсон; роки життя (1860–1920);
Йосеф Ицхак Шнеєрсон; роки життя (1880–1950).
Нащадки Шнеура Залмана продовжили і розвинули вчення засновника, написавши багато праць з філософії хасидизму, галахічних питань, кабалістики. ХаБаД вийшов за межі Європи, поширившись усім світом. Зараз любавичський хасидизм – один з найбільших за кількістю послідовників рухів і найінтелектуальніший з них.